Не зважаючи на те, що на тему відшкодування судових витрат на правничу допомогу писано-переписано, спори щодо неї не стихають. Цілі наукові висновки з цього приводу робляться.
Але проста статистика єдиного реєстру судових рішень вказує, що судді ніяк не можуть прийти до одного знаменника в цьому питанні. Це вказує на серйозну проблематику та необхідність змін.
Як відомо, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Необхідно враховувати, що при визначенні суми відшкодування правничої допомоги суди керуються критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін ((пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Суди часто виходять з того, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними.
Основним документом для визначення розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, є договір, в якому розміру та/або порядку обчислення витрат на правничу допомогу.
Слід зауважити, що при фіксованому розмірі гонорару у договорі має зазначатись конкретний склад дій адвоката, що мають бути вчинені на виконання цього договору.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Постанова ВС у справі №922/2822/23).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.
В іншому випадку, зазначив ВС, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Крім зазначеного вище, важливими вважаю наступні моменти:
- При укладанні договору на правничу допомогу необхідно якомога чітко визначати предмет договору, зокрема, щодо якого спору та між якими сторонами буде надаватись правнича допомога. Якщо вже є номер справи, то краще його вказати.
- Бажано користуватись таким інструментом, як подання клопотання про зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).
- Бути бюрократом при оформлені не тільки договору, але й всіх документів, якими обґрунтовується вартість правничої допомоги, дуже допоможе в питанні відшкодування витрат. Деталі наше все.
- Обсяг та зміст правової допомоги, викладені, наприклад, у договорі, звіті, акті мають відповідати фактичним діям представника у судовому процесі.
- У випадку заперечень щодо встановленого договором фіксованого розміру гонорару, необхідно доводити на неспівмірність суми фіксованого гонорару, посилаючись на: складність справи, ціну позову, обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, кількість засідань, тривалість розгляду справи судом тощо.
- Рекомендовано надсилати заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та копії доданих до неї доказів іншим учасникам справи, оскільки склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягає доведенню.
Власний досвід та судова практика вказують, що навіть врахування всіх можливих та неможливих вимог закону та судової практики зовсім не гарантує, що витрати на правничу допомогу будуть відшкодовані, а якщо і відшкодовані, то в бажаному розмірі.
Для порівняння, як це працює, б хотіла звернутись до закордонного досвіду, наприклад, Німеччини.
В Німеччині існує спеціальний закон про винагороду адвокатів з досить складною формулою розрахунку вартості послуг адвокату, але вона є! В інтернеті багато калькуляторів, де особа ще до моменту початку судового спору може розрахувати свої витрати та порахувати, чи воно того варте, починати той судовий процес.
Розмір гонорару може залежати від вартості спору, кількості замовників, галузь права, складності спору, що саме адвокат повинен зробити для клієнта, наприклад, позасудова консультація, представництво в суді, мирова угода і так далі. До гонорару адвоката додається ПДВ у розмірі 19 відсотків та плата за пошту та телефон у розмірі 20 євро. І у випадку, якщо заявник програє процес, він повинен оплатити витрати адвоката опонента.
Крім того, є можливість визначення вартості правничої допомоги за домовленістю. Але, якщо договором не передбачено вартості послуг адвоката, то просто розрахунок проводиться на підставі закону.
Дозволені також гонорари успіху у якості додаткової винагороди адвоката, якщо правнича допомога оцінювалась на підставі вищезазначеного закону.
Все. І ніяких спорів щодо відшкодування правничої допомоги.
Звичайно, нам, адвокатам, дуже би хотілось поваги до нашої роботи та її достойної оплати. Зокрема, щоб суди враховували, що участь в судовому засіданні, це не тільки безпосередня присутність в залі судових засідань, а й те, що підготовка до будь-якого засідання займає певний час. А ще до суду треба доїхати, часто довго чекати на засідання, потім треба повернутись на робоче місце. Ба більше, якщо засідання не відбулося з незалежних від адвоката причин, то витрачений адвокатом час все одно має оплачуватись.
Підсумовуючи сказане, вважаю необхідним прийняття закону, яким будуть встановлені чіткі та обґрунтовані тарифи оплати правничої допомоги, але з можливістю визначати вартість послуг на підставі договору, та покладанням обов’язку на заявника покрити витрати відповідача, в тому числі, якщо заявником є органи державної влади.
Це дозволить не тільки клієнту розрахувати свої витрати, але слугувати застережником від необґрунтованих позовів, що дозволить, в тому числі, розгрузити судову систему.
Хоча в нашій країні завжди існує ризик, у випадку прийняття закону щодо витрат на правничу допомогу, що встановлені тарифи будуть занижені, як це відбулось з системою безоплатної правничої допомоги.
