Для відповіді на це питання поглянемо на існуючі закони та підзаконні нормативні акти, та проаналізуємо, що робить Україна та міжнародне співтовариство для розробки механізмів відшкодування шкоди, завданої постраждалим внаслідок агресії РФ.
Перш за все необхідно відзначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №947 “Про затвердження Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації”, яка залишається чинною на дату написання цієї статті, вже був встановлений механізм надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій і розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації. Але цей механізм не дозволяв відшкодувати в повному обсягу шкоду, а лише компенсував її частину.
Деякі особи навіть встигли отримати ці грошові компенсації. Наразі за цією Постановою всі виплати припинені, можливо тому, що комісії, які приймали рішення, відповідно до п. 6 Постанови № 947 були утворені лише в Донецькій та Луганській областях, а не по всій Україні, а там ситуація дуже складна.
З юридичної точки зору відшкодування шкоди і компенсація шкоди дві різні процедури, тому вказану постанову не можна вважати документом, який визначає механізми саме відшкодування шкоди.
В будь-якому випадку механізми, запропоновані Постановою №947 не витримують ніякої критики, тому поширювати її дію на всю країну не має сенсу.
Крім того, протягом 2022 року було прийнято цілий ряд Постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, від 20 березня 2022 №326, від 26 березня 2022 № 380 від 05 квітня 2022 №423, від 19 квітня 2022 №473, від 19 квітня 2022 № 474, але всі вони направлені на встановлення розміру збитків, порядку повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно, фіксацію пошкоджень, порядку виконання робіт з демонтажу об’єктів, пошкоджених або зруйнованих внаслідок воєнних дій або терористичних актів, але немає жодної постанови, за виключенням вже зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №947, щодо встановлення механізму відшкодування завданої війною шкоди.
Проте вже наявність таких Постанов, навіть неідеальних, вже є першим кроком на шляху до відшкодування шкоди.
Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” було покладено відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі на Російську Федерацію (ст. 9), але далі законодавець не пішов, та ніякого механізму не напрацював.
Ситуація наразі змінилась і в Верховній Раді знаходиться цілий ряд законопроектів, в яких автори пропонують різні механізми, що мають допомогти постраждалим відшкодувати отриману шкоду.
Оскільки всі ці законопроекти, за виключенням законопроекту № 7198 «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації», який пройшов перше читання ще у квітні 2022 року, нікуди не просунулись у розгляді, немає сенсу проводити їх аналіз, бо невідомо, чи будуть вони взагалі розглянуті ВРУ.
Автори законопроекту № 7198, як і КМУ, також припускаються помилки щодо визначення понять, та замість “відшкодування” шкоди намагаються її “компенсувати”, за що законопроект був розкритикований Головним юридичним управлінням Апарату Верховної Ради України в зауваженнях, відповідно до яких : “...визначена законопроектом концепція фактично передбачає застосування інституту відшкодування шкоди, оперуючи поняттям "компенсація", що не узгоджується із загальними засадами ЦК України стосовно цих питань (певні зміни слід було б внести до ЦК України). Відтак, наведене положення законопроекту, допускаючи інше, ніж це передбачено ЦК України, правове регулювання, порушує концептуальні положення цивільного законодавства”.
Цей проект, хоч і пройшов перше читання у Верховній Раді, має багато недоліків та потребує доопрацювання. Проте ним вже напрацьований механізм відшкодування шкоди, завданної внаслідок агресії ВР.
Необхідно зауважити, що Україна не перша країна, яка постраждала внаслідок агресії інших держав, чи конфліктів, як їх називають (ізраїльсько-палестинський конфлікт, іраксько-кувейтський, індонезійсько-нідерландський).
Відповідно, є вже напрацьований досвід різних країн щодо компенсації шкоди, є міжнародні рішення з цього приводу, наприклад, окрема резолюція ООН A/RES/60/147 від 21 березня 2006 року, якою розглянуто питання надання жертвам конфлікту необхідної допомоги у вигляді реституції, компенсації, реабілітації та сатисфакції.
Щодо України Генеральна Асамблея ООН також вже 14 листопада 2022 року ухвалила резолюцію «Забезпечення засобів правового захисту та репарацій у зв’язку з агресією проти України», але ця резолюція також не визначає механізму відшкодування шкоди, а лише говорить про необхідність його створення.
За заявою заступниці Міністра юстиції України Ірини Мудрої, яка опублікована на сайті Мінюсту : “Україна працює над створенням унікальних міжнародних інструментів: Міжнародного Компенсаційного Механізму і Трибуналу за Злочин Агресії проти України. Компенсаційний механізм буде створено відповідно до міжнародного права та застосовуватиметься і регулюватиметься міжнародним правом – договором чи іншим міжнародно-правовим інструментом.”
Проте, незважаючи на відсутність чіткого механізму, українці не сидять, склавши руки, та активно намагаються захистити свої права, позиваючись до РФ в українських судах, а суди, в свою чергу, позови задовольняють.
Так, 19 грудня 2022 року Господарський суд Черкаської області у справі № 925/903/22 стягнув з держави Російська Федерація на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Центр-М" сто п`ятдесят чотири мільйони дев`ятсот сорок тисяч двісті дванадцять гривень шкоди, завданої збройною агресією 24 лютого 2022 року.
При винесенні рішення суд не застосував судовий імунітет Російської Федерації з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, пославшись на цілий ряд рішень Верховного суду, в тому числі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17 (п. 49), яка підтримала правовий висновок, викладений у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, стосовно того, що суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, суд України має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17 (п. 50) дійшла висновку, що Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на РФ як на державу, що здійснює окупацію (частини п`ята та дев`ята статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").
В справі № 925/903/22 хоча б докази якісь були, а ось Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі 216/3972/22 пішов далі, та своїм рішенням від 7 листопада 2022 року стягнув з Російської Федерації на користь позивача відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок експропріацією Російської Федерації природних ресурсів українського народу під час незаконної збройної агресії проти України в розмірі 24583718,34 грн та моральної шкоди в розмірі 1259300 грн, а всього 25843018,34 грн (двадцять п`ять мільйонів вісімсот сорок три тисячі вісімнадцять гривень тридцять чотири копійки).
При цьому, в рішенні суду зазначено, що : «Діями з боку РФ було порушено гарантоване ст. 13 Конституції України право позивача на природні ресурси. “Акціонери” України, якими є український народ, тобто громадяни України понесли збитків у сумі 12 трильйона 400 мільярдів доларів США, що на кожного громадянина України припадає 672 421,18 доларів США, якщо брати за розрахунок чисельність громадян України в загальній кількості 18440 823 людини, враховуючи динаміку виробництва споживання хліба населенням України за 2020 рік, без врахування населення та тимчасово окупованих територіях, які за час окупації в добровільному порядку набули громадянства РФ”. Як бачимо, суд і кількість населення зміг порахувати, і, без будь-яких експертиз та механізмів, розрахувати розмір шкоди позивачу.
Оскільки рішення у справі № 925/903/22 набрало законної сили, теоретично кожен громадянин України може претендувати на 25 мільйонів відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок експропріацією Російської Федерації природних ресурсів українського народу. Цікаво прослідкувати розвиток подій за цим рішенням, і чи буде воно фактично коли-небудь виконано.
Підсумовуючи сказане, можна припустити, що вже протягом 2023 року механізм відшкодування шкоди, завданої внаслідок агресії РФ, буде створений.
Питання, коли саме він буде створений, чи буде він чітким, та таким, що дійсно зможе покрити спричинену шкоду в повному розмірі, та чи знайдуться кошти для його виконання.
