Ми вирішили розповісти про цю справу, щоби вказати на типові помилки, які допускають позивачі в аналогічних справах, що приводить до негативних рішень.
Підставою звернення до суду стало неповернення нашому клієнту авансу, який був перерахований за договором транспортного експедирування. Своїх обов’язків за договором відповідач не виконав, послуг не надав, але кошти безпідставно утримував.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами частини 1, пункту 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Отже, третя частина наведеної статті передбачає розповсюдження положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, субсидіарно, якщо на підставі положень спеціальних норм потерпіла особа не в змозі захистити якесь із своїх порушених прав.
Вказана правова позиція закріплена у постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2015 у справі N 910/10529/14.
Враховуючи відсутність в спеціальних нормах інституту транспортного експедирування/надання послуг положень, які передбачають повернення перерахованого авансу внаслідок не надання експедитором послуг на суму, що була перерахована йому за договором в порядку авансування послуг, суд, встановивши факт припинення правовідносин за договорами транспортного експедирування, у зв'язку з закінчення строку його дії та фактичне невиконання відповідачем робіт на суму 171 050 грн 20 коп., вирішив, щ ця сума підлягає поверненню позивачу шляхом стягнення з відповідача, оскільки є такою, що безпідставно утримується останнім.
Таким чином, для застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України необхідна сукупність умов:
- перша умова - збільшення або збереження майна однією стороною, з одночасним зменшенням його у іншої сторони (за рахунок іншої);
- друга умова - відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором.
У випадку подання позову про повернення безпідставно отриманих коштів, треба мати на увазі, що не можна просити стягнути пеню, інфляційні та 3 % річних, зважаючи на наступне.
За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, застосування вищенаведених норм обумовлено саме порушенням зобов'язання, в той час не повернення безпідставно отриманих коштів у даному випадку не є зобов'язанням в розумінні приписів Цивільного кодексу України, а відтак, пеня, інфляційні та 3% річних не підлягають стягненню у вказаній категорії справ.
Висновки:
1. Подавати позов на підставі статті 1212 Цивільного кодексу, якщо гроші перераховувались на підставі укладеного договору можна лише за умови, якщо правовідносини за ним припинені.
2. В цих справах не можна просити стягувати пеню, інфляційні витрати або 3% відсотка річних, це лише призведе до зайвих судових витрат.
