Ситуація, здавалось, проста, та не могла мати викликати жодних проблем. Так, один з наших постійних клієнтів вирішив перейти на спрощену систему оподаткування, будучи при цьому платником ПДВ. Своєчасно він подав заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за 3-ю групою зі ставкою 5%.
Яким же було здивування, коли за результатами розгляду вказаної заяви ДФС прийняло рішення про відмову у реєстрації платником єдиного податку на підставі пп. 298.1.5. ст. 298 ПКУ, а саме тому, що Товариство є платником ПДВ.
Звичайно, це викликало цілу низку проблем в діяльності підприємства. Оскарження потребує часу, а треба розуміти, як працювати та за якою системою оподаткування до моменту розгляду скарги.
Проаналізувавши ситуацію, все-таки вирішили піти саме по шляху адміністративного оскарження, в надії, що ДФС України швидше розгляне скаргу, ніж суд прийме рішення за позовом.
В скарзі, зокрема, ми вказали, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 ПКУ 2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 ПКУ.
Виходячи з вищенаведеного, суб'єкту господарювання може бути відмовлено у реєстрації платником єдиного податку виключно у випадках, передбачених пунктом 299.6 статті 299 ПК України.
Проте, в оскаржуваному рішенні, ДФС не зазначено з якої саме підстави, визначеної пунктом 299.6 статті 299 ПК України товариству було відмовлено у реєстрації як платника єдиного податку, а зазначено, що відмовлено на підставі пп. 298.1.5. ст. 298 ПКУ, проте такої підстави п. 299.6 ст. 299 ПКУ не містить.
Відповідно до пп. 298.1.5. ст. 298 ПКУ за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу.
При цьому у платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, анулюється реєстрація платника податку на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом, у разі обрання ним першої або другої групи чи ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка включає податок на додану вартість до складу єдиного податку.
Таким чином, при подачі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування за 3 групою, реєстрація платником ПДВ анулюється.
Відповідно до пунктів 299.1, 299.3 статті 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
У разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.
Враховуючи те, що рішення про відмову в реєстрації платником єдиного податку було прийнято із порушенням вимог законодавства, підстави для відмови в його реєстрації були відсутні, а підприємством відповідну заяву подано у строки та в порядку визначені ПК України, тому в даному випадку слід зобов'язати ДФС зареєструвати підприємство платником єдиного податку третьої групи (за ставкою 5 % без ПДВ), з дня його державної реєстрації за первинно поданою заявою.
Наслідком такої скарги стало те, що ще до моменту розгляду скарги податкова подзвонила нашим клієнтам, попросила відкликати скаргу, а також самостійно зареєструвало підприємство платником єдиного податку та виключило з реєстру платників ПДВ.
На все це пішло біля півтора місяці, а з 1 квітня 2018 р. товариство не могло нормально працювати, оскільки була невизначеність з системою оподаткування.
Питання залишається, хто відповість за порушення прав платника податків та фактичне блокування роботи? Зауважимо, що від таких дій втрачає саме держава, так як це потягнуло відсутність податків.
