У наше адвокатське бюро звернувся за допомогою клієнт, якому пред'явили вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. При вивченні матеріалів справи здивувала постанова суду першої інстанції про притягнення до відповідальності.
Вона була винесена 13 грудня 2017 року.
Клієнт не розбирається в тонкощах кодексу, повірив тому, що сказав суддя і навіть не думав заперечувати проти рішення, хоча були для цього всі підстави. Як результат, отримав позов в порядку цивільного судочинства. З огляду на, що матеріальний збиток був їм погашений в більш ніж достатньому обсязі, йому пред'явили позов про відшкодування моральної шкоди.
Так, ДТП сталося 5 серпня 2017 р. Оскільки в ДТП були постраждалі, в цьому випадку до з'ясування ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відкривається кримінальне провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди.
Так як ступінь тяжкості тілесних ушкоджень була легка, то кримінальне провадження було закрито в зв'язку відсутністю в діях нашого клієнта складу кримінального злочину, передбаченого ст. 286 КК України.
Сталося закриття справи 10 жовтня 2017 року. Виходячи з вимог ч.4 ст.38 КУпАП, в разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Таким чином, навіть за умови наявності складу адміністративного правопорушення, притягнути до відповідальності можна було лише до 10 листопада 2017 р. Отже, станом на 13 грудня 2017 року закінчилися терміни притягнення до адміністративної відповідальності.
Проте деякі судді не знають положень кодексу, тому що інакше пояснити таке рішення суду неможливо.
Якби суддя діяв по закону, то провадження у справі повинно було бути закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП в зв'язку з закінченням, передбаченого ч.4 ст.38 КУпАП, терміну накладення адміністративного стягнення.
На жаль, звернувся клієнт після закінчення термінів на апеляційне оскарження, тому були ризики, що суд апеляційної інстанції не відновить термін, тоді допомогти клієнту буде не можна.
Проте, ми підготували клопотання про поновлення строків і обгрунтували свою скаргу з урахуванням аргументів, зазначених вище.
Суд апеляційної інстанції з нашими аргументами погодився, термін на оскарження відновив, постанову суду першої інстанції скасував.
Наступним етапом буде боротьба в суді в порядку цивільного судочинства. Але це вже окрема історія.
Справа № 33/778/97/18
