Суд розглядав справу майже півроку.
Обставини справи такі.
28 січня 2019 року ДФС у Донецькій області було прийнято наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.
На підставі цього наказу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за наслідками якої складений акт.
Нами були підготовлені в інтересах клієнта заперечення на акт перевірки, проте вони не були прийняті до уваги податковою, та ДФС видано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на суму 53995,07 грн.
Для підприємця в провінції (м. Костянтинівка Донецької області) це колосальні гроші.
Ми розробили стратегію захисту в цій справі та спочатку оскаржили вимогу в адміністративному порядку до ДФС України. Проте скаргу залишено без задоволення, а спірну вимогу без змін.
На виконання рішення ДФС України, ГУ ДФС у Донецькій області було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 18235,53 грн.
Далі ми звернулись до Донецького окружного суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2019 року у справі N 200/4324/19 наказ ГУ ДФС у Донецькій області про проведення позапланової невиїзної перевірки було визнано протиправним та скасовано. Рішення встояло в апеляції та Верховний Суд відмовив податковій у відкритті провадження.
Потім ми звернулись до суду та оскаржили вже саму вимогу ДФС та рішення про застосування штрафних санкцій.
Суд взяв до уваги вже прийняте рішення у справі про скасування наказу про перевірку, та зазначив у своєму рішенні, що незаконність перевірки, порушення порядку її проведення призводить до відсутності її правових наслідків, пославшись на правову позицію Верховного Суду по справі N 810/1438/17 (про це ми вже писали раніше).
З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що спірні вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на суму 53995,07 грн. та рішення від 06.06.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 18235,53 грн. винесені на підставі висновків акту перевірки, який складений за результатами незаконно проведеної перевірки є протиправними.
Крім того, суд зауважив, що недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Судом встановлено, що позивач є платником єдиного внеску, який визначений статтею 4 Закону N 2464, та перебуває на обліку контролюючого органу (м. Костянтинівка), розташованому на території населеного пункту, визначеного переліком, де проводилась антитерористична операція та яка на даний час триває.
На момент прийняття оскаржуваних вимоги та рішення, перелік територій, на яких здійснювалась антитерористична операція, був визначений.
Отже, як наслідок, у відповідності до приписів зазначених законів позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов'язків платника єдиного внеску.
Також судом встановлено, що спірну вимогу та спірне рішення було винесено податковим органом на підставі ст. 25 Закону N 2464, яка визначає заходи впливу та стягнення до платників єдиного внеску.
Так, відповідно абзацу другого ч. 1 ст. 25 Закону N 2464 положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Отже, відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку сплати внесків з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірних вимоги та рішення на момент складання.
Оскільки вимога та рішення прийняті відповідачем, породжують певні юридичні наслідки, а саме обов'язок сплати суми недоїмки та штрафних санкцій, з огляду на зазначене, спірні вимога та рішення винесені протиправно та підлягають скасуванню.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідач не довів суду правомірність прийняття спірних рішень.
Інтереси клієнта в суді представляв адвокат Сергій Максимчук
