З моменту створення адміністративного суду постало питання підвідомчості оскарження рішень Антимонопольного комітету України.
Господарський суд однозначно брав до провадження справи щодо оскарження рішень АМКУ, мотивуючи свою позицію наявністю спеціальної норми Закону «Про захист економічної конкуренції» (ст.60), яка передбачала оскарження рішень до господарського суду, заручившись позицією Верховного суду України (Судова палата у господарських справах ).
Адміністративний суд застосовував різну практику, і приймав до розгляду справи про оскарження рішень АМКУ, виходячи з того, що це публічно-правовий спір, і відмовляв, посилаючись на вищезазначену підставу господарського суду.
Нарешті в 2015 році Судова палата у господарських справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України прийшли до спільного рішення (постанова від 17.06.2015 №3-256гс15), що дана категорія справ підвідомча господарському суду.
ВСУ керувався ч. 2 ст.4 КАСУ, а саме, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судочинства, а ст. 60 Закону «Про захист економічної конкуренції» встановлює інший порядок.
Однак в 2016 році почалася активна фаза судової реформи.
Народний депутат України Вікторія Пташник, прокоментувала реформу процесуального законодавства в статті «Розмежування підвідомчості спорів - основна проблема процесуальних кодексів» (Судово-юридична газета 16.03.2016):
«Зараз обговорюється кілька підходів розмежування підвідомчості антимонопольних суперечок: 1) залишити все суперечки, що стосується оскарження рішень АМКУ, в компетенції господарських судів; 2) спори в сфері відносин, пов'язаних із захистом від недобросовісної конкуренції (неправомірне використання знаків для товарів і послуг та інших позначень, дискредитація суб'єктів господарювання, поширення інформації, що вводить в оману, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці і т.д.) залишити за господарськими судами, а всі інші (тобто оскарження рішень про зловживання монопольним (домінуючим) становищем, антиконкурентні узгоджені дії, невиконання рішень АМКУ, видачу дозволів на концентрацію і узгоджені дії) - віддати на розгляд адміністративним судам.»
У липні 2016 року прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого створюється новий Верховний суд України склад і структура якого, ст.37 цього Закону передбачає обов'язкове створення окремої палати Касаційного господарського суду ВСУ для розгляду справ про захист прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним і конкурентним законодавством.
Основна проблема розмежування підвідомчості пов'язана з обов'язком доведення сторонами. Згідно ГПК обов'язок доведення покладається на суб'єкт господарювання, а КАСУ обов'язок доказування покладається на державний орган.
Наприклад, у справах про зловживання монопольним (домінуючим) становищем, суб'єкт господарювання не може самостійно довести, що він не займає монопольного становища. Для цього йому потрібно відповідно до Методики визначення монопольного становища, провести аналіз ринку і часто зібрати інформацію у кожного учасника ринку для визначення обсягу ринку, об'єктивних часток учасників на ринку, обсягу ввезення, вивезення товару, ціни конкурентів, зібрати інформацію для визначення товарних і територіальних меж ринку та ін. Природно, що конкуренти таку інформацію суб'єкту господарювання не дадуть, і законних підстав її вимагати немає. Таку інформацію можна отримати тільки за запитами АМКУ. У підсумку, суб'єкт господарювання, щодо якого АМКУ застосовані фінансові санкції, позбавлений можливості захистити свої права та інтереси нарівні з держорганом.
Також, слід враховувати принципи судочинства.
Так, суб'єкт господарювання, щодо оскарження рішення органів АМКУ за правилами ГПК, знаходиться в нерівному становищі в порівнянні з суб'єктом господарювання, який оскаржить рішення Податкових органів за правилами КАСУ.
Таким чином, порушуються Конституційні засади судочинства та принципи, закріплені в процесуальних кодексах, на рівність перед законом і змагальності сторін. Тому, всі категорії антимонопольних справ, за винятком недобросовісної конкуренції, повинні розглядатися за правилами КАСУ, що необхідно закріпити в процесуальних кодексах.
автор статті Юнона Маріна
